«Якщо ми байдуже спостерігаємо за смертю ближнього, то самі вмираємо всередині», — владика Богдан Дзюрах

«Ми всі прагнемо, щоб скорботний дзвін війни перетворився на дзвін миру і сповістив годину такого жаданого миру для всіх нас. Тому ми сьогодні стоїмо тут і возносимо наші молитви і зойк наших сердець до неба». Такими словами звернувся до учасників «Молитви за мир в Україні», що відбувалася у межах 26-ого конгресу Благодійного фонду «Реновабіс» 31 серпня 2022 року «Проблема справедливої трудової міграції», владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії.

Молитва за мир в Україні

Проповідь апостольського екзарха владики Богдана Дзюраха
26-й Конгрес Благодійного фонду «Реновабіс»

(Мюнхен, 31 серпня 2022 року)

Дорогі сестри і брати у Христі,

Буквально місяць тому я був у Падерборні, де вперше після пандемії знову відсвяткували знамените свято Святого Ліборія. У межах святкувань відбулася молитва за мир із «Виставкою # PeaceBell» відомого ірландсько-американського музиканта, борця за мир та художника Майкла Патріка Келлі. Цей Дзвін миру митець відлив із гільз від патронів та снарядів часів І-ї та ІІ-ї світових війн. Майкл Патрік Келлі отримав цю ідею, коли під час одного польоту літаком прочитав статтю про дві світові війни і його вразила інформація, що під час цих воєн понад 150 000 церковних дзвонів було переплавлено та перетворено на зброю. Тож Майкл Патрік вирішив обернути процес переплавки дзвонів на зброю і вилити з залишків зброї — дзвін. Відтоді цей 800-кілограмовий дзвін мандрує разом із музикантом усією Європою і на кожному концерті своїм звучанням впроваджує присутніх у «хвилину мовчання за мир».

У Падерборні я також зміг подзвонити в цей дзвін під час молитви за мир разом із представницею місцевої мусульманської громади. Ще сьогодні звук цього дзвону лунає у моєму серці та запрошує до молитви та роздумів.

У цьому контексті мені спадає на думку назва всесвітньо відомого роману Ернеста Хемінгуея «По кому подзвін». Цей роман відомий у німецькому виданні під назвою «WemdieStundeschlägt» — «Кому вибиває остання година». У ньому Хемінгуей цитує вислів англійського поета і священнослужителя Джона Донна і пише: «Жодна людина не є островом у собі, кожна людина — частинка континенту, частина цілого; коли шматок землі відпадає від цілості, Європа стає набагато меншою… Кожна людська смерть применшує мене самого, тому що я належу до людства. Тому я ніколи не питаю коли дзвонить, по кому дзвонить дзвін: він завжди дзвонить для тебе». У цьому вислові прихована глибока і правдива думка, а саме: якщо ми байдуже спостерігаємо за смертю ближнього, то самі вмираємо всередині, а наше власне життя стає все біднішим і біднішим, як материк внаслідок падіння скелі чи шматка землі стає все меншим і меншим.

За останні місяці війна проти України забрала тисячі людських життів і доль. Винуватець цього божевільного і безсовісного злочину бажав, і він неодноразово чітко повторював це, щоб Україна як така з її народом і державою зникла з карти світу. Тепер він за всяку ціну почав втілювати цей свій задум в життя. Тому він неустанно і нещадно обстрілює міста і села, церкви і лікарні, житлові квартали та життєво важливу інфраструктуру.

І кожного дня там дзвонить дзвін по комусь — по тому, для кого вибила остання година — по загиблому воїну, по вбитій дитині, по замордованому полоненому, по старій людині, яка померла від спраги й голоду, по зґвалтованій жінці чи неповнолітній, по зраненій душі і по зруйнованому життю… Дзвін війни, який щодня, можливо саме цієї миті, дзвонить для когось в його останню годину…

Ми всі прагнемо, щоб скорботний дзвін війни перетворився на дзвін миру і сповістив годину такого жаданого миру для всіх нас. Тому ми сьогодні стоїмо тут і возносимо наші молитви і зойк наших сердець до неба.

Але ми також бажаємо і молимося, щоб цей дзвін долинув до усіх агресорів і злочинців, щоб сколихнув їхні сумління, сумління всього російського народу і привів його до покаяння і навернення. Це була б година полегшення й розради для усього людства!

Нехай цей дзвін безперервно лунає і в наших серцях, щоб ми не дали себе приспати, щоб не звикали до виду страждань невинних, але й надалі вірно й відважно стояли поруч із ними та надалі простягали їм нашу помічну руку, аж до часу визволення і миру.

Нехай Воскреслий Господь дарує нам це через заступництво Богородиці та всіх Святих! Амінь.

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії