«Ми зустрічаємо людей, які беруть наші тягарі та наші хрести на власні рамена»

Слово 
Преосвященного владики Богдана 
під час «Хресної дороги народів»

Дорогі сестри і брати!

Хресна дорога, якою 2000 років тому пройшов наш Спаситель та Господь Ісус Христос і якою ми разом з Ним йдемо сьогодні, містить у собі Хресні дороги народів і людей усіх часів. Зі страждань Христових усі народи і нації, а також кожна віруюча людина черпають силу нести свій хрест і не втрачати надію.

Наш український народ впродовж років несе хрест несправедливої ​​війни, спричиненої незаконним вторгненням росії, яку вона веде аж по сьогодні. Ми не знаємо, на якій стації цієї Хресної дороги ми зараз знаходимося. Іноді мені здається, що ми одночасно перебуваємо і переживаємо усі стації водночас: сатанинська пропаганда продовжує поширювати несправедливі й агресивні звинувачення; мільйони українців несуть на своїх плечах тягар війни, і багато з них падають під цим тягарем на землю; тисячі українців утримуються в тюрмах окупантів, де їх зневажають, принижують, катують і вбивають; щодня ми несемо до гробу наших синів і дочок по всій Україні — за останніми даними, понад 38 % українських сімей мають когось, хто серед їх найближчих або загинув, або отримав поранення.

Водночас, на цій хресній дорозі, як і Ісус, ми також відчуваємо співчуття та близькість багатьох людей. Стільки людей разом з нами плаче, як тоді єрусалимські жінки плакали над Ісусом; ми зустрічаємо стільки людей, як Симон Киринейський, які беруть наші тягарі та наші хрести на власні рамена, щоб подати нам руку допомоги та підтримати нас; стільки братів і сестер тут, у Німеччині, та в інших країнах Європи відкрили нам свої серця, прийняли нас як друзів, навіть як членів родини, і стоять поруч з нами віддано і витривало, так само як Марія стояла з жінками та зі святим Іваном під хрестом Ісуса. За вашу вірність, милосердя та любов я хочу Вам сьогодні від щирого серця сказати: «Щире спасибі!» Нехай Ісус з неба спогляне на всіх вас і щедро благословить і винагородить вас і ваших близьких!

Ми продовжуємо наш шлях. У світлі Воскресіння хресна дорога стає паломництвом — шляхом від рабства до свободи дітей Божих, від смерті до життя. Бо Хресна дорога не закінчується в гробі, вона знаходить своє довершення у Воскресінні. Тому, як віруючі, ми не втрачаємо надії. Ми знаємо, що Воскреслий Господь супроводжує і підтримує нас на нашій дорозі, тому ми з упевненістю молимося словами багатостраждального і довготерпеливого Йова: «Я знаю — Захисник мій живе, і останнім він устане над порохом. Позбавлений навіть шкіри, я встану і в моїм тілі побачу Бога. Я сам його узрю, очі мої побачать, а не хтось інший. Це те, чого прагне моє серце в моїх грудях» (Йов 19, 25–27).

Нехай Воскреслий Ісус дарує нам і всім страждаючим людям цю життєдайну зустріч із живим Богом через заступництво Пресвятої Богородиці і всіх святих! Амінь!