ВЕЛИКОДНЄ ПОСЛАННЯ
БЛАЖЕННІШОГО СВЯТОСЛАВА
Високопреосвященним і преосвященним владикам,
всесвітлішим, всечеснішим і преподобним отцям,
преподобним ченцям і черницям,
дорогим у Христі мирянам
Української Греко-Католицької Церкви
Спасе мій, жива і незаколена жертво!
Як Бог, Ти сам себе приніс добровільно Отцеві,
а з собою воскресив Ти праотця всіх – Адама,
воскреснувши із гробу.
Пісня 6 канону Пасхи
Христос воскрес!
Дорогі в Христі!
Святкуючи знову Пасху Христову серед жахіття повномасштабної війни, яка триває вже третій рік, ми щоразу глибше входимо у велике таїнство жертви, принесеної Господом Ісусом, спасіння нашого ради. Божий Син, ставши людиною, віддає Отцеві найцінніше — своє життя! Суть пасхальної сили, яка єдина спроможна долати насильство, знущання і смерть, об’являється нам у добровільній Христовій самопожертві. Прекрасно про це мовиться в анафорі Літургії святого Василія Великого: «І, зійшовши через хрест до аду, щоб наповнити собою все, Він розрішив болізні смертні, і воскрес у третій день, і путь простелив усякій плоті воскресінням з мертвих, бо неможливо було, щоб тління держало начальника жизні».
Спасе мій, жива і незаколена жертво!
Сьогодні наші серця сповнені радістю воскресіння Христа, який виходить у сяйві із гробу. Порожній гріб розкриває нам повноту життя людини в Господі, до якого [життя] ми покликані в радості Божих дітей. Ця радість дана всім, хто бачить у хресному дереві двері до оновленого життя у воскресінні. Адже Христос, будучи живим Богом, з превеликої любові до нас вирішив добровільно прийняти страждання, хресне розп’яття і смерть, щоб воскресити із собою впалу людську природу та у своєму воскресінні дарувати нам життя вічне. Єднаючись із Христом, розп’ятим на хресті, ми отримуємо плід Його жертви у воскресінні з мертвих.
Оспівуючи це пасхальне таїнство, Церква сьогодні вказує нам також на нашого праотця Адама, якого Христос у своєму воскресінні звільняє від кайданів аду, та відкриває істину про те, що життя людини після смерті справді існує! В особі Адама зображене все людство — минуле, сучасне і майбутнє. Воскреслий Христос —це той, хто дає сенс повноті людської історії, яка веде від гріха і падіння, рабства і поневолення до покаяння, навернення, визволення та спасіння. Святкуючи Пасху Христову, ми нині виходимо за межі нашого часу та простору і входимо у вічність Божу. У Христі воскреслому можемо сміливо сказати: «Ось тепер час сприятливий, ось тепер – день спасіння» (II Кор. 6, 2).
Як Бог, Ти сам себе приніс добровільно Отцеві...
Воскресіння Сина Божого показує, що Його самопожертва є не кінцем, а новим початком життя кожного з нас. Христова добровільна смерть на хресті страшна, дійсна, але живоносна, як «жива і незаколена жертва». Покликані-бо ми не до смерті та небуття, а до життя та радості в Бозі. Хто жертвує собою не в ім’я задоволення власних амбіцій чи людських ідей, а віддає себе добровільно Отцеві – той уже воскресає. У тому ж суть кожної справжньої жертви – віддати Творцеві своє все, тобто віддати Богові Боже, бо ми ж творіння Його рук. У тому й сенс самого людського життя: його як дар ми отримали від Бога і лише Йому покликані його повернути. Жертвуючи себе Отцеві, ми вповні реалізуємо себе у вічній Божественній любові: віддаючи себе, нічого не втрачаємо, а навпаки – воскресаємо разом із Христом. Ось чому ми часто повторюємо в наших богослужіннях: «Самі себе, і один одного, і все життя наше Христу-Богові віддаймо». У Христі воскреслому відкривається цінність і мета кожної людської самопожертви.
Сьогодні Україна є жертвою злочинної війни росії проти нашого народу. Ми часто питаємо себе: чи дійсно варта наша боротьба такої великої ціни? В ім’я чого ми вже котрий рік щодня віддаємо найцінніше, що маємо: наших синів і доньок, братів і сестер, батьків і матерів, наші міста і села, нашу землею та все, що посідаємо? В ім’я чого нам варто жити і вмирати? У відповідь на цей крик болю і сліз України воскреслий Спаситель нині виходить із порожнього гробу як «жива і незаколена жертва». Це Він, Переможець, нині промовляє до нас голосом полеглих героїв: «Ми полягли, щоб ви жили! Ми поклали своє життя, щоб дати його Богові й вам! У нашій жертві – Пасха Господня!». Наша перемога над ворогом є такою ж певною і неминучою, як день, що завжди приходить на зміну ночі, як світанок перед ранком Воскресіння Христового, що перемінив плач і сльози мироносиць на мир і радість кожної людини, яка сьогодні звіщає Всесвітові: «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах життя дарував!».
... З собою воскресив Ти праотця всіх – Адама, воскреснувши із гробу
У своєму воскресінні Христос знищив смерть і страх перед її носіями. Апостол народів стверджує, що саме страхом перед смертю диявол тримав у своєму рабстві людський рід: «А що діти були учасниками тіла і крови, то й Він подібно участь у тому брав, щоб смертю знищити того, хто мав владу смерти, тобто диявола, і визволити тих, що їх страх смерти все життя тримав у рабстві» (Євр. 2, 14–15). Господь раз і назавжди знищив цей страх, зруйнував владу диявола, носія смерті, і тому Ми його кличемо сьогодні: «Мій Спасе!».
Українці мають нині відчуття, що на третьому повномасштабному році десятилітньої війни, яка насправді триває століттями, настав слушний час раз і назавжди знищити владу страху Європи і світу перед смертю, що її несе ненаситний російський колонізатор, – знищити владу тих, хто тримав у рабстві цього страху наш народ та інші поневолені народи. Сьогодні в Україні втрачає владу той, хто сіє простір смерті серед простору життя. Сила Пасхи Христової поклала край силі диявола, автора рабства, зухвалості, брехні й насильства. І саме ми в Христі віддаємо себе добровільно Отцеві в живу і живоносну жертву. Нині в пасхальній перемозі довершується Пасха України! Христос воскресає в нашій боротьбі проти зла, у наших зусиллях, у тілі та крові нашого народу, щоб із собою воскресити людину третього тисячоліття і дарувати надію світові – бо в Україні Христос воскрес!
Дорогі в Христі браття і сестри! У цей світлий день перемоги життя над смертю, добра над злом, правди над неправдою закликаю вас впевнено перебувати у вірі, надії та любові, які нам приносить воскреслий Господь. У радості Воскресіння вітаю наших воїнів-героїв, синів і дочок України, які захищають нас на фронті й готові жертвувати усім з любові до своєї землі та рідного народу. Ми віримо у вашу в Бозі силу, ми цінуємо вашу стійкість перед злом, над яким неминуче здобудемо перемогу.
Вітаю всіх, хто постраждав від війни — фізично, матеріально, морально. Нехай нинішній празник над празниками і торжество всіх торжеств слугує бальзамом для вашого терпіння. Огортаю своєю батьківською любов’ю родини загиблих. Висловлюю вам особисту вдячність і вдячність всього Божого люду, адже в глибині серця ви відчуваєте невимовний біль втрати сина чи доньки, брата чи сестри, мужа чи дружини, батька чи матері. Обіймаю поранених. Ви носите насіння воскресіння разом із Христом, бо Він теж мав рани розп’яття на руках та ногах. Нехай пасхальна радість простелить вам дорогу до фізичного і морального зцілення. Усім рідним наших полонених і зниклих безвісти, які сьогодні в сльозах святкують Пасху, виявляю свою увагу, підтримку і молитовну близькість. Усім, кого війна позбавила домівки та вигнала з рідного міста чи села, внутрішньо переміщеним особам і тим, хто знайшов тимчасовий притулок поза Батьківщиною, бажаю духовної розради та впевненості, що де воскреслий Господь, там ми завжди вдома.
Обіймаю всіх: дітей, дорослих і похилих віком, чоловіків і жінок—і зичу вам, щоб, ділячись свяченим нашого великоднього кошика, ви відчули глибоку радість, Божу милість і благословення. Волонтерів і працівників наших благодійних організацій, наше духовенство, наших богопосвячених осіб і мирян в Україні та на поселеннях огортаю батьківською любов’ю. Щиро бажаю вам благословенних Великодніх свят, смачного свяченого яйця та світлої пасхальної радості!
Благодать воскреслого Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога Отця і причастя Святого Духа нехай будуть з усіма вами!
Христос воскрес! Воістину воскрес!
† СВЯТОСЛАВ
Дано в Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
у день Благовіщення Пресвятої Богородиці,
25 березня 2024 року Божого
ВЕЛИКОДНЕ ПОСЛАННЯ ІЄРАРХІВ
УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
У ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ
«Чого шукаєте живого між мертвими?
Його нема тут: Він воскрес» (Лк 24,5-6).
Христос воскрес!
Всесвітліші і Всечесніші Отці,
Преподобні Брати і Сестри в монашестві,
Дорогі в Христі Брати і Сестри!
Дивлячись на розп’ятого між двома розбійниками Ісуса, багато із тих, які захоплювались Його проповідницьким хистом, прикладом Його святого земного життя та, загалом, Його особистістю, відчували не лише стурбованість фактом жорстокого і несправедливого покарання невинної особи, але безсилістю Того, Який ще зовсім нещодавно оздоровляв безнадійно хворих та прокажених і повертав до життя померлих. Його смерть на хресті стала для них моментом великої розгубленості і запинання: «Невже це все, кінець?!» Подібно й учні, які поверталися до своєї рідної оселі Емаусу, оповідали чоловікові, який до них долучився по дорозі, про «те, що сталося з Ісусом Назарянином, мужем, що був пророком, могутнім - ділом та словом перед Богом і всім народом, - та як наші первосвященники і князі видали його на засуд смертний і його розіп’яли? А ми сподівались, що це він той, хто має визволити Ізраїля. До того ж усього ось третій день сьогодні, як це сталось!» (Лк 24,19-21).
Читаючи Святе Євангеліє, розуміємо, що Ісус Христос, будучи Богом, став людиною, щоб уподібнитися до неї в усьому, навіть у найнижчих рівнях. Не має жодного людського болю, якого б Він не відчув на собі; зокрема, пережив жагучу тривогу, що спричинила Його кривавий піт в Оливному Городі, сходження до меж Аду, відчуття кромішньої самоти на хресті, коли скрикнув: «Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?» (Мт 27,46).
Усе це можна пояснити тільки через безкорисливу й безграничну Божу любов. Тому тільки через любов можливо увійти у таїнство Христового Воскресіння.
Приймаючи людські болі і смерть, Ісус поділяє долю кожної людини в усіх етапах її життя, а особливо в її найважчих переживаннях, тобто у терпінні і смерті. Він прийняв на себе страждання і смерть, щоб назавжди подолати смерть. Там, де є любов, там є Бог, там є воскресіння! Усе минається, усе старіється, нічого немає постійного в цьому житті, але єдине, що залишається – Любов. Любов має у собі динамізм життя і світла; енергію, яка здатна жити навіки. Любов – це запорука воскресіння, бо вона нас єднає з Богом та зі всіма живими і померлими. Є в житті людини темні ночі, проте, постає світлий ранок воскресіння. Можемо з повноти серця співати пісню перемоги: «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, шо в гробах життя дарував».
Крокуючи третім роком повномасштабної війни, іноді можемо почути крик людських сердець, висловлених словами: «Бог забув про нас, відвернувся від нашого народу, адже дозволяє на нищення українців жорстоким російським агресором! Чому Господь толерує вбивство невинних беззахисних дітей та жінок? Чому ця несправедлива війна повинна нищити життя мільйонів людей, Господи?».
Український народ, переходячи випробування жорстокою війною, запрошений сказати: «З нами Бог». Господь продовжує з нами страждати! Ми доповняємо на нашому тілі те, чого ще бракує скорботам Христовим для його тіла, що ним є Церква (пор. Кл 1,24).
Проте Божа Любов усе долає. Її можна засудити на смерть, побити, увінчати терням, наложити на неї важкий хрест, прибити її тупими цвяхами до хреста і пробити бік, щоб витекла остання краплина крови й води, поховати і прикотити над нею великий камінь. Проте закон любові – вічний. Любов завжди воскресне! Тільки вона залишається назавжди, адже тільки вона може давати життя!
Любов здатна все понести, усе перетерпіти і вмерти, щоб відкрити людині безмежну цінність життя, навіть серед найбільших страждань.
Любов – це альфа і омега всього буття, початок і кінець усього, що існує. Любов творить усе! З любов’ю постало все і ніщо, що постало, не постало без неї. У любові є життя, і життя є світлом людей. І світло світить у темряві, і не займає його темрява (пор. Йо 1,1-5).
Любов, яку приніс нам з неба Христос, завжди виходить назустріч іншим: вона співпричасна, доброчинна, не користолюбна, давальна і приймальна. Любов заходить там, де темрява – щоб її просвітити; заходить там, де гріх – щоб принести благодать; де смерть – щоб принести життя і воскресіння.
У Божій любові є світло, життя, творчість, воскресіння. Ісуса убивають, але Любов воскресає. Тільки любов нас урятує! Любов – це ключ, який відкриває нам двері до таїнства воскресіння. Тому навіть найменший жест любови, як подати спраглій людині кухоль води, має велике значення для нашого воскресіння.
Насправді сьогоднішній лютий ворог, який розгорнув повномасштабну війну в Україні, стинає голови невинних людей, вбиває дітей і похилих віком осіб, калічить, ґвалтує, палить міста ракетами… Невинні хлопці та дівчата, яким снилися життєві горизонти, падають жертвою страшного дракона – ідеології «русского міра». Ідоли та ідеології завжди вимагали та вимагають крови невинних.
Україна сьогодні покликана пережити долю невинного Агнця Божого, що гріх світу бере на Себе. Наша Батьківщина своїми стражданнями сьогодні рятує світ від можливого ядерного катаклізму. Проте, коли диявол опанує людину, вона стає поганим створінням, багатоголовим драконом, «чоловіком безбожним», який готовий знищити все, що Бог створив… Україна страждає, щоб цілий світ не був спалений вогнем. За гріхи світу страждає… Агнець страждає, проте спасає, воскресає, перемагає смерть.
Чи не така місія України, створити новий світ, нове суспільство? Він нас веде до воскресіння, де народиться нове українське суспільство, об’єднане довкола відвічних цінностей та християнських ідеалів, вільне від корупції та бажання особистої вигоди, налаштоване на будування спільноти, де цінується життя людини від її зачаття до природної смерти і де потребуюча людина є важливим критерієм у прийнятті рішень.
Дорогі, нехай слова ангела, скеровані до жінок-мироносиць: «Чого шукаєте живого між мертвими? Його нема тут: Він воскрес» (Лк 24,5-6) – завжди пригадують нам про Христа-Переможця, Який свідчить перед усім світом про безмежну любов Бога до людини та про Його силу і владу над історією кожного з нас і нашого народу. Адже, добро і життя завжди перемагають зло і смерть!
Любов воскресла! Перебуваючи в любові, ми віримо також у воскресіння нашого народу!
З молитвою та архиєрейським благословенням
Христос воскрес! Воістину воскрес!
Дано в Лондоні, Мюнхені, Римі, Парижі, Києві
у Квітну неділю 2024 р.Б.
+ КЕННЕТ (Новаківський)
Єпископ єпархії Пресвятої Родини в Лондоні
Апостольський візитатор для українців греко-католиків в Ірландії та Північній Ірландії
+ БОГДАН (Дзюрах)
Апостольський екзарх для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
+ ДІОНІСІЙ (Ляхович)
Апостольський екзарх для українців в Італії
+ ГЛІБ (Лончина)
Апостольський адміністратор єпархії святого Володимира Великого
+ СТЕПАН (Сус)
Голова Пасторально-місійного відділу Патр